Створити цей допис мене спонукали роздуми про реформи, які «проводилися» в
перші роки президентства П. Порошенка. Вірніше, не самі реформи, а причини їх провалу. При цьому не будемо
повторюватися, дуже багато вірного аналізу, критики (і цілком справедливої)
прозвучало у ЗМІ на адресу як Президента України, як його команди, так і
українського олігархату, можновладців різних рівнів тощо. Тому спробуємо
подивитися на це питання під абсолютно новим кутом.
Для надання більшої солідності майбутнім «реформам» (правдивіше сказати,
для того, щоб замилити очі Заходу) в Україну були запрошені експерти і
помічники із багатьох країн. Всі вони приїхали сповнені великих надій і
сподівань, багато з них щиро вірили у власне покликання зробити Україну і її
народ щасливим, розбудувати економіку, побороти корупцію, насадити чесні і
демократичні принципи управління. Деякі з них поїхали з України досить швидко,
іншим вдалося протриматися довший час, але результат один – всі вони позалишали
посади, відмовилися від портфелів та розчарувалися в українській владі і,
напевно, у власних можливостях.
До речі, більшість моїх знайомих так і не змогли сприйняти їх появу в
українських реаліях. Хто глузливо посміхався, хто злився, на кшталт того, що в
Україні своїх можна набрати, навіщо нам ці «варяги», хто навіть радів з провалу
того чи іншого іноземного «спеца». Причому засуджувати я нікого не буду: дуже
часто люди не розуміючи суті процесів, на рівні підсвідомості, інстинкту, за схемою
«подобається – не подобається», роблять абсолютно правильні висновки. І, уважно
слухаючи своїх знайомих, я постійно відчував всю правоту їх висловлювань і особистий
внутрішній дискомфорт від перебування цих «варягів» при владі в Україні.
Тільки з плином часу мені вдалося зрозуміти, а що ж саме викликало в мене занепокоєння.
Розумієте, якщо навіть припустити, що іноземні спеціалісти були запрошені для реальної
допомоги, то років з два від них толку все рівно не було б, які б комфортні
умови їм би не створили. Поясню свою думку посиланням на Конституцію України.
Візьмемо, наприклад, вимоги до кандидата в народні депутати чи кандидата в
Президенти України. Одна із головних вимог – це проживання на території нашої
держави певний період. Ця вимога існує спеціально для того, щоб народний
обранець, живучи в Україні, міг реально розуміти внутрішню ситуацію. Він
повинен ходити цими вулицями, спілкуватися з людьми, розуміти їх потреби і
прагнення, «варитися» в житті цієї країни щоденно, щохвилинно. Саме незнання
спеціально запрошених «помічників» в галузі української історії, менталітету народу,
специфічних особливостей нашого політичного бомонду, реалій економічного життя
і унеможливили спроби реформ, створили ту ситуацію, за якої навіть самий кращий
реформатор з горя б удавився.
На превеликий жаль для всієї України, «варяги» приїхали з гарними ідеями та
повною відсутністю розуміння специфіки життя в нашій державі. Дехто з них, як, наприклад, екс-президент Саакашвілі прибув з позитивним
досвідом впровадження власних реформ. Проте цього було замало. Їм взагалі не
було надано часу на адаптацію. Вони не встигли дізнатися і зрозуміти ні історію
тієї країни, в яку вони прибули, ні реальних прагнень населення. Саме це
незнання і нерозуміння внутрішньої ситуації в республіці мало катастрофічні
наслідки: всі іноземні «специ» змушені були покинути свої посади і полишити
Україну, так нічого і не змінивши. І в цій ситуації ми можемо дорікати будь
кому, лише не їм. Вони якраз прибули в нашу державу із щиросердним бажанням
щось змінити. Особисто я дякую за спробу.
На цьому можна було закінчувати цей допис, але тоді б аналіз виявився неповним.
В останні десятиліття у нас в країні склалася ще одна дуже велика за кількістю
і небезпечна за впливом група «варягів». Це я не про зраду чи
колабораціоністів. Ні, мова йде про наших з Вами рідних українських політиків. Про
тих депутатів, можновладців, «панів і підпанків», котрі сформувалися і зміцніли
за часів незалежності. Ось хто відірваний від життя, ось хто АБСОЛЮТНО не
розуміє і НЕ ХОЧЕ розуміти прагнення народу України. Життя вони бачать із
крісла народного депутата, через вікно власної дорогої автівки, із балкону
особистої шикарної вілли, з ілюмінатора літака, що везе можновладне тіло ніжитися
на Боа. Саме вони не ходять вулицями, не спілкуються із звичайними громадянами,
не стоять в чергах та не віддавлюють собі ноги в транспорті в години пік. ІМХО,
це взагалі істоти з іншої планети. Скажіть, шановні друзі, Ви знаєте багато
депутатів, які проводять зустрічі з виборцями на власних виборчих дільницях? Вирішують
проблеми своїх виборців, так? А це їх головна робота в міжсесійний період. З
багатьма чиновниками нам вдається поспілкуватися? Кому і як допомогла та чи
інша посадова особа? А безкоштовно, тому що це її обов’язок?
І така ситуація скрізь, по всій Україні (не можу не написати: така болячка
по всьому тілу).
І коли вже зайшла щира мова про «варягів» української політики, то хочу донести
до Вас, шановні читачі, наступну думку. Якщо запрошені «специ» не змогли
розвернутися у всій силі в Україні із-за незнання внутрішніх особливостей, відсутності
часу на адаптацію і шаленої протидії внутрішніх корупціонерів всіх рівнів (за
нашого з Вами активного мовчання), то наші рідні політики-«варяги» не змогли
запрацювати на повну силу, тому що мегаактивно НЕ ХОЧУТЬ ні проводити реальні
реформи, ні щось змінювати. Їх все влаштовує.
Лікар пропонує ампутацію!
P.S. Інколи перечитую
свої дописи і залюбки ділюся з Вами новими думками.
Сподіваюся, що цікавим припущенням стане ідея про те, що всіх політичних «варягів»
було запрошено спеціально з метою досягти максимальної дискредитації думки про те,
що іноземні спеціалісти можуть що небудь зробити для України. Нам начебто
говорять: ні американські, ні європейські «специ» нічого не варті в українських
реаліях. Зверніть увагу, ми (тобто українська влада) запросили навіть такого
всесвітньовідомого реформатора як М. Саакашвілі. І не зважаючи на те, що він
прибув в Україну з командою однодумців, йому також не вдалося нічого зробити
для цієї країни. Тобто, наша рідна влада якби говорить українському
народові: не сподівайся на чужоземну допомогу, терпи нас, владу яка вже є, і
забудь про гарне життя в цивілізованій, соціальній і правовій державі.
Таким чином, можна вважати, що завдання повної дискредитації світової
допомоги різнорівневими спеціалістами повністю виконане.
Немає коментарів:
Дописати коментар