За 25 років незалежної України ментальність
кардинально змінилася лише у молоді віком до 25-ти років.
Щоденно аналізуючи діяльність
української влади, дуже дивуєшся живучості більшовицької теорії і практики. Як
викладач суспільних дисциплін з 25-річним стажем можу з упевненістю
стверджувати, що сучасні методи Міністерства освіти і науки України недалеко
відійшли від радянських. Як за радянських часів, так і на сучасному етапі
ставлення до історії України визначається виключно ідеологічними пріоритетами,
тільки раніше історія існувала як система ідеологічної підтримки влади
російських більшовиків з імперським центром у Москві, а зараз - існуючого
режиму. Змінюються обличчя, прапори, портрети, ідеологія тощо, проте
більшовицький підхід залишається. Як раніше, за радянських часів, спускало Міністерство безліч директив простому вчителеві, так і зараз спускає. Тільки
гасла змінилися: раніше був «Ленін, комунізм», а зараз «Україна,
незалежність». А на те, що викладачеві держава оплачує лише ведення заняття, ніхто уваги не звертає: виконуйте додаткову безоплатну роботу (семінари до
визначних дат, виховні бесіди, круглі столи, конференції, диспути та інше), дурнів
робота любить. Тобто, економічні відносини у нас в країні ринкові
(капіталістичні), а вимоги до викладача і його зарплата як за Радянського Союзу
– соціалістична (працюємо за ідею).
Щоправда, це й не дивно, адже більшість
тих «керівників» в юності або самі були комсомольцями/комуністами, або ж
«вождюватих» батьків мали.
Та ж сама біда і в українській політиці.
До чого веду?..
Судіть самі: за весь період існування
людства була лише одна партія, яка цілеспрямовано виступала за поразку власної
країни (і власного народу) під час війни. Це – російські більшовики на чолі з
Леніним, що виступали за поразку царської Росії в першій світовій війні.
Причини прості: чим гірше економічне становище царської Росії, чим бідніше живе
її населення – тим швидше вони (БІЛЬШОВИКИ) скинуть царя (ПРИЙДУТЬ ДО ВЛАДИ). І
в цьому сенсі вони не гербували нічим: брали гроші у німецької розвідки (для
тих, хто забув, нагадаю – Росія саме з Німеччиною і воювала), саботували всі позитивні
заходи царизму, дестабілізували ситуацію, займалися відвертим шкідництвом, не
виконували закони і рішення, оббріхували внутрішню і зовнішню політику царя.
Нічого не нагадує?
Правильно, їхні нащадки, замішані на
більшовицькій заквасці, вчиняють так само. Тобто більшовицька ідея «чим гірше,
тим краще» виявилася надзвичайно живучою. Саботаж, шкідництво, дестабілізація, бойкот, невиконання законів, ігнорування рішень: все для того, щоб народ
гірше жив, щоб усунути від влади конкурентів і самим пропхатися до державної
годівниці. Спочатку це були так звані «помаранчеві» з гаслом «Україна без
Кучми», потім партія регіонів із жорстким саботажем діяльності «помаранчевих»
при владі, потім відповідний бойкот «помаранчевими» «легітимного», і, нарешті, «опозиційний
блок», який займається відвертим шкідництвом та виконує волю Кремля… Ніхто не
проти критики влади. Владу потрібно і контролювати, і критикувати, але лише для
того, щоб змусити владні інститути працювати краще, на максимумі своїх
можливостей. Тобто, якщо критика конструктивна, то вона спонукає владу діяти, і
діяти якраз в інтересах населення. Проте на сьогоднішній день ми бачимо повний
розвал і саботаж влади опозицією, за яким стоїть саме більшовицький підхід до
опозиційної боротьби. Також добавимо до цього корупцію на всіх рівнях,
продажність суддів та прокурорів, ненажерливість поліціантів, зрадливість
політиків, патологічну жадібність олігархів. І якщо в цю м’ясорубку попадає
юна, чиста душа, то вона буде або заражена більшовицькою гниллю, або перемелена
на фарш. Декомунізація з її перейменуванням міст та вулиць, знесенням
пам’ятників більшовицьким вождям - це лише початок роботи.
Головна праця –
знищення більшовизму на духовному і фізичному рівнях – попереду. Поки не
приберемо від влади всіх ментальних більшовиків, всіх тих, хто керував Україною
останні 25 років, ні закону, ні порядку, ні справедливості, ні гідного рівня
життя не буде!
Тож закочуймо рукава, браття-українці!
Замість епілогу.
2 вересня 1945 року на борту лінкора ВМС
США «Міссурі» офіційні представники уряду Японії підписали Акт про капітуляцію
Японії. Після цього були введені американські війська, всі старі чиновники відправлені
на «відпочинок», а на їх місце були набрані молоді хлопці і дівчата прямо з
вулиць. Американці діяли за системою «краще 5 років правління непрофесіоналів,
ніж 50 років саботажу старого чиновництва». Через кілька років весь світ
заговорив про японське економічне диво.
Немає коментарів:
Дописати коментар